Дорога до мрії

Синельниковому досить багато доріг, які потребують ремонту. Дороги та освітлення – це болюче питання, мабуть не тільки у нашому місті. Серед таких куточків на східній стороні, де не пройти і не проїхати, раніше була і вул. Орджонікідзе. Напевно від самого початку існування вулиці тут у будь-яку погоду стояли калюжі води. Цією вулицею курсує маршутне таксі, їздять вантажівки локомотивного депо, але дорога була у такому жахливому стані, що їздити нею було майже неможливо.
Начальник Придніпровської залізниці Олександр Момот, який одночасно є депутатом обласної ради і досить часто приїздить до нашого міста залізничників, разом із синельниківським міським головою Дмитром Зражевським сприяли тому, щоб цю аварійну дорогу передали на баланс локомотивного депо. На минулій сесії ділянку від вул. Кремлівських Курсантів до вул. Поворотної таки передали залізничникам.
«Фінансуються роботи за рахунок Придніпровської залізниці – розповідає головний інженер локомотивного депо, депутат міськради Олег Солом’яний. – Виконує роботи бригада спеціального будівельно-монтажного поїзду 397, начальником якого є В’ячеслав Москвітін. У роботі задіяли 10 працівників, 2 крани, екскаватор, 2 самоскиди. Відремонтувати дорогу планують до 15 червня». До того часу тут планують відновити ділянку дороги 6 м. завширшки та 450 м. завдовжки. Встановлять бордюри, обладнають тротуар. Старі аварійні дерева приберуть, а замість них біля дворів мешканців вулиці цвістимуть клумби та зростатимуть маленькі декоративні деревця. Також місцеві жителі разом з новою дорогою отримають вуличне освітлення. «Всі ці питання, - підкреслює головний інженер депо – вирішувалися під час спеціальної зустрічі, на якій з мешканцями вулиці зустрілися особисто міський голова, представники депутатського корпусу та виконкому». Оскільки вулицею курсує маршрутка, то тут незабаром з’являться дві автобусні зупинки.
Валерій Камінєв, виконроб бригади, що працює на ремонті, говорить, що матеріали надходять залізницею з Дніпропетровська. «Самі їх розвантажуємо, аби не порушити термін, працюємо щодня, без вихідних. Мешкаємо у гуртожитку локомотивного депо. Тут задіяні всі: і екскаваторники, і водії, і автокрановщики». Валерій Анатолійович із гордістю розповідає про свого екскаваторника Станіслава Журавльова. «Це людина, яка знає свою справу. Великих будівництв останнім часом було не так багато, але Станіслав Миколайович брав участь в усіх. Був він на будівництві автобану Одеса-Київ, переправи у м. Керч, будував новий вокзал у Джанкої та здійснював капремонт приміщення Всеукраїнського центру механізації колійних робіт у Верховцевому. Йому можна доручити найточнішу роботу на яку тільки здатен екскаватор».
Хоча роботи ще не завершені, але мешканці східного краю Синельникового уже із вдячністю говорять про нову дорогу, адже на неї чекали багато років і от нарешті завдяки залізничникам мрії почали здійснюватися.
Л. Суяркова